О Проекте   Игры   Сам себе Политикантроп   Пикейные жилеты   Книги наших авторов     Регистрация | Вход


Навіщо Путін обрав собі прем’єра з-поміж п’яти кандидатур. В особі Михайла Мішустіна він отримав чіткого виконавця своєї волі

 20-02-2020 23:48 


"Український інтерес"

20 лютого 2020 року


Тимчасовий прем’єр-міністр Російської Федерації Михайло Мішустін став повноцінним прем’єром. І як заявив в інтерв’ю ТАСС Путін, серед п’яти претендентів він віддав перевагу колишньому главі податкової служби Михайлу Мішустіну.

Президент Російської Федерації зазначив, що це було саме його рішення – назвати Мішустіна кандидатом на пост голови російського уряду. За його словами, при виборі майбутнього глави кабінету міністрів він керувався ”особистими та діловими якостями Михайла Володимировича [Мішустіна]”.

Необхідно звернути увагу на те, що попри тоталітарний режим у Росії, Путіну принесли списки запропонованих на пост прем’єра осіб, а це може означати, що російський президент хоче показати своїм підлеглим соратникам, що він рахується з ними й готовий враховувати їхню думку. Інша справа, навіщо це російському диктатору?

Таке враження, що Путіну потрібно показати перед своїм ближнім і дальнім оточенням, який він демократ. Тобто хоча ніби цар, але самодержець демократичний. Демократичний царизм, який полягає в демократичному самодержавстві, як новій – старій формі правління в Росії. Це вже все було – Микола ІІ, Олександр ІІІ. А тепер от Володимир І.

Вітрина демократичного самодержавства за Путіним, який всі 20 минулих років правління позиціонував себе як сильну особистість, можливо, потрібна йому для того, щоб прикрити цим майбутні чистки серед тієї частини його соратників, яка вже почала було сумніватися в правильності його вибору. Останній же полягає в нарощенні експансії в Україні, яка призвела до критичного на сьогодні протистояння із Заходом.

Адже не секрет, що майже вся номенклатура та вищі чиновники в Російській Федерації мають якщо не маєтки й вілли, то принаймні пристойну нерухомість і рахунки в банках у демократичних західних країнах. А в разі прямого зіткнення зі Сполученими Штатами та їхніми союзниками в Європі, вони можуть все це одномоментно втрати. То навіщо потрібні були такі титанічні зусилля по грабунку Росії, щоб все пішло прахом?

Тому Путін і найближче його коло, що фактично ухвалює рішення, яким шляхом має піти далі Росія, вирішили діяти на випередження та змінити образ пожиттєвого президента. Який, нібито готовий до плюралізму всередині чинної у Росії репресивної системи для того, щоб підтримка його курсу чиновницьким вищим апаратом була ще монолітнішою і стійкою.

Зрозуміло, що останнє слово, як і у разі із призначенням Михайла Мішустіна на пост прем’єр-міністра, залишатиметься за ним і тільки за ним, але видимість такого плюралізму, на думку Путіна, збільшить стійкість його влади.

Номенклатурний плюралізм і в подальшому не передбачає, що президент Російської Федерації доручатиме ухвалювати важливі державні рішення комусь сторонньому. Проте видимість колегіального ухвалювання рішень, здатна показати частині вищих чиновників, що вони також здатні впливати на історичний хід подій в Росії.

Путін звільнив Суркова
Перестановки й чистки на горішніх поверхах путінського режиму, які почалися з неочікуваної відставки колишнього прем’єра Дмитра Медведєва, прогнозовано триватимуть і далі. Що може означати, що Путіну потрібні сліпі виконавці, які не матимуть права, як його друг Медведєв, опротестовувати ті чи інші остаточні рішення, відволікаючи цим президента на непотрібні йому політичні дискусії.

Саме таким ”невідволікаючим” прем’єром має стати для Путіна Михайло Мішустін. А це опосередковано вказує на те, що через кабінет міністрів Путіну потрібно буде проводити якісь непопулярні чи контроверсійні рішення, на які Медведєв міг би не погоджуватися. І не погоджувався не з якихось гуманних чи меркантильних причин, а з причини їхньої політичної стратегічної доцільності.

У цьому разі важливим питанням стає те, як це рішення зі зміною прем’єра може вплинути на перебіг конфронтації Російської Федерації з Україною? Хоча Дмитра Медведєва в жодному разі не можна було би зарахувати до прихильників чи симпатиків України, проте саме його упирання на дотримання політичної доцільності могло дещо стримувати Путіна від нарощення чи розширення гібридної війни Росії з Україною.

Тепер же в особі Михайла Мішустіна Путін отримав чіткого виконавця своєї волі. І невідомо як, без хоча б часткових факторів стримання, президент Росії діятиме не тільки всередині Російської Федерації, а й на міжнародній арені.

Блог Віктора Каспрука: https://viktorkaspruk.wordpress.com/


Віктор Каспрук,  https://uain.press/blogs/navishho-putin-obrav-sobi-prem-yera-z-pomizh-p-yaty-kandydatur-1179821


рейтинг: 32
голосование окончено


<<Вернуться в раздел

Добавить комментарий
Ваше имя:  
Редакция категорически не согласна с мнениями журналистов, помещенными на сайте, и морально готова свалить ответственность на кого угодно.
Главный редактор Эммануил Отнюдь
 
 
Использование материалов разрешается только при условии ссылки
(для интернет-изданий - гиперссылки) на Politican.com.ua

© Politikan.com.ua 2008-2020 Разработка: