Щодо ядерного конфлікту між КНДР та США

 05-09-2017 13:52 

Не буде перебільшенням сказати, що головною подією серпня, до якої була прикута увага всього світу, стало розгортання конфлікту між США та КНДР навколо випробувань Пхеньяном балістичних ракет та погроз лідера Північної Кореї Кім Чен Ина завдати ядерного удару по острову Гуам, де розташована американська військова база. Своєю чергою президент США Дональд Трамп через свій твіттер повідомляв, що якщо Північна Корея не припинить свої погрози на адресу Сполучених Штатів, її очікуватиме «вогонь та лють, якої ще не бачив світ». З огляду на войовничий характер і непоступливість лідерів США і КНДР, а також істерію з цього приводу в світових ЗМІ, могло здатися, що ядерного апокаліпсису не минути.

Однак 16 серпня лідер Північної Кореї передумав першим наносити удар. Хоча і застеріг, що він це зробить у випадку, якщо США не відмовляться проводити чергові спільні навчання з Південною Корею, які Пхеньян розцінює як загрозу власній національній безпеці й прикриття для можливого вторгнення армій двох держав.

Як і слід було очікувати, спільні навчання Трамп не скасував. Кім Чен Ин провів чергові випробування балістичної ракети. Утім, не з ядерним зарядом. І полетіла вона не в бік Гуам, а над Японією – ще одним ключовим стратегічним партнером Сполучених Штатів в АТР. Дональд Трамп одразу ж у твіттері назвав це «мудрим і виваженим рішенням». Проте від навчань все одно не відмовився. Світ, хоча й видихнув з полегшенням, проте не надовго. Які ж мотивації стоять за гучними заявами обох політиків та хто є головним бенефіціаром цього протистояння?

Першопричиною, що вплинула на північнокорейського лідера було, вочевидь, рішення Китаю, на який припадає близько 90% зовнішньої торгівлі країни, ввести в дію останні санкції РБ ООН проти КНДР, що передбачають обмеження північнокорейського експорту. Санкції набули чинності за кілька годин до заяви Кім Чен Ина скасувати ядерну атаку. Повне обмеження не лише імпорту сировини, а й поставок нафти (на чому продовжують наполягати США і їхні західні союзники) з Китаю до Північної Кореї може спровокувати в ній економічний колапс.

У країні, до речі, в останні роки завдяки частковим ринковим реформам Кім Чен Ина спостерігається значне економічне зростання, що позитивно позначилося на добробуті народу та підтримці його лідера. За повідомленням Bloomberg з посиланням на оцінки Центрального банку Південної Кореї, 2016 р. економіка країни розвивалася максимальними темпами з 1999 р, ВВП виріс на 3,9%. Особливо істотний внесок в це внесли гірничодобувний (плюс 8,4 відсотка) і виробничий сектори. По яким і вдарять нові санкції.

Для Дональда Трампа ж нагнітання ситуації навколо можливого ядерного конфлікту з КНДР є чудовою нагодою відволікти увагу американського суспільства від розслідування спеціальної комісії щодо зв’язків його оточення з росіянами під час минулорічної виборної кампанії. А головне – скандалів, в яких фігурують не лише представники його штабу, а й найближчі родичі – син Дональд Трамп-молодший та зять Джаред Кушнер. Ці скандали розгорілися з новою силою саме напередодні резонансних заяв з обох сторін.

Кім Чен Ін також вдало використовує ситуацію, підвищуючи свій внутрішній рейтинг і наголошуючи на тому, що саме Вашингтон злякався «великого вождя» і відступився. У нагоді йому стала спільна стаття міністра оборони США Джеймса Маттіса і держсекретаря США Рекса Тіллерсона в авторитетній Wall Street Journal, в якій міністри підкреслюють, що Вашингтон не прагне повалити режим у Північній Кореї, віддає перевагу суто дипломатичному вирішенню питання її ядерної програми і готовий до діалогу. Проте головна мета випробувань Пхеньяном балістичних ракет – скоріш за все, підвищити власні переговорні позиції у майбутніх переговорах з США, виторгувати якомога більше економічних преференцій в обмін на «заморожування» ядерної та ракетної програм і домогтися визнання її «ядерного» статусу.

Те, що конфлікт справді не має військового розв’язання, принаймні, на даному етапі, у Вашингтоні прекрасно розуміють. Адже при нанесенні ударів по об'єктах ядерної інфраструктури КНДР неможливо буде уникнути багатотисячних жертв від удару північнокорейської артилерії по багатомільйонному Сеулу і, головне, – початку повноцінної наземної війни між Південною та Північною Кореєю, в якій Пекін буде змушений надати військову підтримку Пхеньяну, як він це вже робив в 1950 рр. Нещодавно китайський уряд чітко висловив свою позицію: Китай не буде підтримувати КНДР, якщо Пхеньян сам почне військові дії, але надасть КНДР підтримку, якщо та стане жертвою першого удару з боку США.

Після випробувань балістичної ракети середньої дальності 29 серпня, що пролетіла над територією Японії, Пхеньян наочно продемонстрував, що в небезпеці перебуває не лише Південна Корея, а й інший стратегічний партнер США, перед яким у Вашингтона також є зобов’язання. І військові бази теж. А тому чисельні жертви будуть і серед американських військовослужбовців. Можливості завдати удару по континентальній частині США поки що залишимо за дужками, хоча і тут усе йде до того, що Пхеньян зможе це зробити. Або вже може.

Утім, головним бенефіціаром чергового раунду протистояння між Трампом і Кім Чен Ином є Китай. Зробивши стратегічну паузу і відкладаючи введення санкцій проти Пхеньяна до останнього моменту, в Пекіні не без задоволення спостерігали, як Трамп піддається черговій хвилі звинувачень у демагогії з боку демократів в американських ЗМІ. Пекін вміло й послідовно використовує Пхеньян у власних інтересах. Не випадково, що введення санкцій проти КНДР відкладалося до останнього моменту й було здійснене лише після того, як Трамп ініціював розслідування проти Китаю щодо порушень ним прав американських компаній, що працюють у Піднебесній, на інтелектуальну власність. І саме Китай ще під час виборної гонки Трамп визначив як головного суперника США, відповідального за втрату сотень мільярдів доларів і десятків тисяч робочих місць у Сполучених Штатах і проти якого обіцяв чи не одразу розв’язати торгівельну війну, ввівши додаткові мита на китайські товари та, повернувши до Штатів американські компанії, а разом з ними й робочі місця.

Рішення Кім Чен Іна не завдавати удару по Гуам зовсім не означає згортання ракетної та ядерної програми, що наглядно і було продемонстровано випробуваннями 29 серпня. Приклади Саддама Хусейна і Муаммара Каддафі є для КНДР повчальними. Особливо останнього, який добровільно відмовився від ядерної програми у відповідь на обіцянки Заходу надати економічну допомогу і зняти санкції проти Лівії. Не варто забувати й про Будапештський меморандум, який нібито гарантував Україні захист суверенітету і територіальну цілісність з боку США, Великобританії та Росії взамін на відмову від третього у світі ядерного потенціалу. Безумовно, анексія Криму, військова агресія РФ на Донбасі, а також відсутність відповідної реакції з боку США й Заходу в цілому також зіграли відповідну роль. І тому серіал з погрозами з обох боків, випробування ракет тощо і далі триватиме, поки всі сторони не сядуть за стіл переговорів.

Максим Ялі кандидат політичних наук, старший науковий співробітник


Максим Ялі кандидат політичних наук, старший науковий співробітник ДУ «Інститут всесвітньої історії НАН України»