День Росії і його українське відлуння

12 червня – День Росії. Це свято неототалітарної держави-агресора в Україні відзначили щонайменше чотирма знаковими подіями. Я пишу «відзначили», бо про випадковості, про збіг обставин тут навряд чи випадає говорити.

По-перше, партія «Опозиційна платформа – За життя», політраду якої очолює Віктор Медведчук, привітала войовничих агресорів із Днем Росії. До речі, Медведчук – єдиний і неповторний кум президента РФ Путіна, про інших кумів головного «кремлівського чекіст» невідомо; набивався у куми, правда, американський (чи антиамериканський, судячи з його фільмів) режисер Олівер Стоун, але, судячи з усього, вмовити свою 22-річну дочку задля цього перейти в православ’я йому не вдалося…

В опублікованому на офіційному партійному сайті привітанні йдеться про те, що українців з росіянами пов’язують «не просто спільні кордони, а передусім родинні зв’язки, тісно переплетені людські долі, духовні та культурні цінності, спільна історична спадщина, перемога у Великій Вітчизняній війні та пам’ять про цю Велику Перемогу, яка згуртувала наші народи на століття». А ще там сказано, що українці «втомилися від русофобської істерії, від політики ненависті та прекрасно розуміють, що сьогодні Україна як ніколи потребує розвитку діалогу з Росією, радикальної зміни економічного курсу та відновлення стратегічного економічного партнерства з РФ». І взагалі, треба йти до миру і злагоди. При цьому, ясна річ, окупація росіянами Криму та військова агресія, здійснювана Російською Федерацією на Донбасі, в тексті не згадуються.

Запам’ятали висловлені в привітанні ідеї? А тепер «по-друге» - про їхнє втілення. Міністр оборони Андрій Таран підтвердив інформацію про скорочення ЗСУ на декілька десятків тисяч осіб. Про це повідомив генерал-лейтенант Забродський, екскомандувач Десантно-штурмових військ (ДШВ), народний депутат і перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. «…Пан міністр підтвердив, що заходи із модною назвою «оптимізація», а саме скорочення, саме так, плануються. Заходи плануються і будуть проводитись обережно і виважено. …Враховуючи велике значення саме людського фактору, Міністерством оборони України не планується скорочення невакантних посад». За інформацією генерала, вже заплановано скорочення чисельності Сухопутних військ більш ніж на десять тисяч чоловік, Повітряних Сил, Морської піхоти та ДШВ – по декілька тисяч осіб, загалом близько сорока тисяч посад. Мовляв, скорочуватимуться лише посади, а не люди. Бо ж штатна чисельність ЗСУ за неофіційними даними сягає понад 300 тисяч «багнетів», реальна чисельність військовиків становить 193 тисячі осіб – постійний некомплект давно став доконаним фактом, тож начебто нічого страшного не відбудеться. Проте тільки начебто. Адже йдеться про частини та з’єднання неповного складу, які в разі критичної ситуації можуть бути швидко поповнені навченими резервістами. А куди приходити резервістам, якщо йти їм буде нікуди? Адже йдеться про скорочення декількох ескадрилій тактичної авіації, розвідувальних, артилерійських і танкових підрозділів у ДШВ і Морській піхоті. Забродський слушно наголосив, що чинні структури бойових частин і підрозділів запроваджені у відповідь на виклики часу, які постали перед ЗСУ впродовж останніх шести років, тобто – на російську агресію. Росія може кинути на завоювання України до мільйону війська, нехай у більшості й низької бойової якості. 320-330 тисяч – це мінімум, необхідний для ефективного опору російській агресії. А тепер що буде? За Януковича також скорочували «посади», реально ж перетворили ЗСУ на мало боєздатну структуру. Що ж, іще кілька таких «оптимізацій» - і гасло «простоперестатистріляти» стане реальністю, бо стріляти буде нікому…

По-третє, того ж 12 червня стало відомо, що Конституційний Суд України (КСУ) виніс рішення щодо звернення групи депутатів фракції ОПЗЖ. Мовляв, стаття 375 Кримінального кодексу, яка передбачає кримінальну відповідальність суддів за винесення завідомо неправосудного рішення, є неконституційною. Суд погодився з аргументами партії Медведчука. «КСУ дійсно прийняв рішення у справі про конституційне подання 55 народних депутатів щодо відповідності ст. 375 ККУ Конституції. І своїм рішенням суд визнав неконституційною оспорювану статтю кодексу. Більше інформації та формулювання мотивувальної частини я надати не можу, вся інформація буде на сайті», - заявила Мар’яна Гайовська-Ковбасюк, керівник управління комунікацій КСУ та міжнародного співробітництва. Що ж, не дивно: деякі суддів КСУ самі потрапляють під цю статтю у справі про узурпацію влади, яку вів ексначальник управління спеціальних розслідувань Генпрокуратури Сергій Горбатюк, в тій його частині, яка стосується прийняття рішення про зміну Конституції 30 вересня 2010 року, тобто – про фактичний державний переворот, який надав Віктору Януковичу додаткові владні повноваження. Наслідком нинішнього рішення КСУ стане скасування відповідальності суддів, які приймали відверто антиконституційні рішення проти активістів під час Євромайдану. І взагалі, як вам це подобається: відтепер буде відсутня відповідальність суддів за прийняття завідомо неправомірних рішень. А під чиїм реальним контролем перебуває значна частина судів України, відомо…

І, нарешті (це вже «по-четверте»), суддя Володимир Бугіль, який 12 червня обирав запобіжний захід активісту Сергію Стерненку, на думку Громадської ради доброчесності, м’яко кажучи, не відповідає своїй посаді. Це ж зазначає директор Фонду DEJURE, д.ю.н Михайло Жернаков: «Суддя Бугіль, який обиратиме запобіжний захід Сергію Стерненку, – суддя Майдану: ухвалював рішення про взяття під варту й обшуки в учасників Революції Гідності; підлягає люстрації». А ще він брехав у своїй декларації доброчесності і давав неправдиві свідчення про напад на нього. Жернаков також зазначає: Бугіль «Виправдав фігуранта справи про хабарі у $ 500 тис. Гречківського, при наявності конфлікту інтересів». Варто додати, що в Українській Гельсінській спілці з прав людини заявили про те, що кримінальне переслідування Стерненка є політично вмотивованим. Враження таке, що активістів, які зібралися під судом, навмисно провокували – можливо, щоб запровадити масштабні політичні репресії. Але «гарячим» конфлікт не став, і суд переніс справу на 15 червня.

Висновки читачі «Дня», гадаю, зроблять самі. Я ж вважаю, що Україною сьогодні реально керує не Зеленський (тим більше, що він пішов на самоізоляцію, і став президентом-у-смартфоні) і не команда «Кварталу 95» на високих посадах, а зовсім інші люди. Для яких українські національні інтереси – порожній звук у порівнянні з жадобою влади та власними банківськими рахунками. Бо ж вони сподіваються, що в разі більш-менш повної реалізації їхньої програми (що означатиме економічний і політичний занепад, якщо не крах України) для себе вони встигнуть відхопити бажане.

Добавить комментарий