|
|
Саме він водинадцяте зібрав рекордну кількість учасників і гостей Національного фестивалю гончарства
Для тих, у кого музеї асоціюються з тишею і запахом скипидарної мастики для скрипучого паркету, щорічне свято в Опішному з його калейдоскопом цікавих подій і заходів, струменіючої енергії, яскравих вражень, ярмаркового настрою, гучної музики і співів, розмислів над витворами високого сучасного мистецтва викликає справжній позитивний шок. Тому вони обов’язково приїдуть і вдруге, і втретє, запрошуючи з собою рідних і знайомих. Бо такого не побачиш в жодному з музеїв України! Нібито один день свята, а душі назавжди засіяні зернами краси, любові до мистецтва і водночас любові до України.
- Україна європеїзується і одночасно починає активніше повертатися до своїх пракоренів, - наголосив під час церемонії відкриття фестивалю генеральний директор Національного музею-заповідника українського гончарства в Опішному Олесь Пошивайло. - Древнє і новочасне гончарство єднає покоління українців; воно постає міжнародною мовою, яка зрозуміла будь-якому жителю планети, яка об’єднує різні народи світу.
У фестивалі взяли участь майстри-гончарі, художники-керамісти, мистецтвознавці, історики, археологи, етнологи, краєзнавці, культурологи, колекціонери, журналісти, письменники, наукові установи, мистецькі навчальні заклади, творчі спілки, приватні підприємці, школярі й урядовці.
Мета фестивалю – не лише пошанувати гончарську професію, а й привернути увагу держави до збереження традиційного народного мистецтва та національної ідентичності України, бо без цього не може бути будь-якої національної держави.
Прикметно, що музей-заповідник сприяє розвитку не лише гончарства, якого в Україні, мабуть, вже й не було б, якби не багаторічні зусилля ентузіастів з Опішного, а й ковальства та всіх без винятку різновидів декоративно-вжиткових ремесел.
Музей зберігає не тільки гончарну спадщину українського народу (у фондах понад 50 тисяч експонатів), а й системно й цілеспрямовано підтримує розвиток сучасної художньої кераміки.
Свято в Опішному триває з самого ранку й до півночі. Чого тут тільки немає! Гончарські й ковальські майстер-класи, ІХ Міжнародний мистецький ярмарок «Гончарний всесвіт в Україні-2107», ІV Міжнародний фотоконкурс «Гончарні ВІЗІЇ України», ІІV Національний ковальський фестиваль «ВакулаФЕСТ-ХХІ», персональні виставки художників-керамістів Світлани Пасічної «У кожній краплині сонце» та Зінаїди Близнюк «Дивні речі», конкурси «Коса – дівоча краса», «Вишивана родина», дефіле моделей ІІV Національного фестивалю-конкурсу гончарського бодіпейнтінгу, фольклорний фестиваль «Гончарське перевесло», дитячі спортивні змагання й розваги, стріляння з арбалетів, КЕРАМО-резиденція в Опішному, ЕТНОфлешмоб та ЕТНОдискотека й ще багато чого іншого. І, звісно, смачна українська кухня.
Вхід на територію Центру розвитку духовної культури Національного музею-заповідника, де відбувається фестиваль, платний: 40 гривень для дорослих. Це невеликі кошти для розвитку музею-заповідника й розвитку культури в Україні. Впродовж чотирьох років музей закумулював на спецрахунок у казначействі майже 400 тисяч гривень від продажу вхідних квитків - на спорудження в Опішному пам’ятника українському гончарству.
Цього року музей-заповідник ініціював перед селищною радою питання про виділення двох соток землі в центрі, на тому місці, де стояв пам’ятник Леніну. Однак місцеві депутати сказали, що не хочуть розглядати це питання й ніколи не допустять встановлення такого монумента.
- Немає проблеми поставити пам’ятник на території музею-заповідника, - резюмує Олесь Пошивайло, - але логічно, щоб він був саме у центрі Опішного, яке є найбільшим, найдавнішим і найвідомішим осередком гончарства в Україні.
До речі, деякі депутати селищної ради закликали місцевих мешканців саботувати фестиваль, не відвідувати його й взагалі перекрити дорогу, щоб він не відбувся. Отакий, з дозволу сказати, місцевий патріотизм народних обранців «по-опішнянськи»! Якби й справді перекрили дорогу, то це була б найкраща реклама фестивалю, що проходить під патронатом Мінкультури України, Полтавської ОДА й ще цілої низки наукових закладів, органів влади різного рівня, творчих спілок і фондів. До слова, й у самому органі місцевого самоврядування давно не все благополучно: нещодавно опішнянському селищному голові Світлані Маммадовій депутати оголосили недовіру…
Тільки зазирнувши за куліси фестивалю, розумієш, результатом яких колосальних зусиль він є.
- Як завжди, починаємо готуватися до липневого фестивалю ще з листопада минулого року, - розповідає Олесь Пошивайло. - Задіяні всі 110 працівників музею. Треба знайти людей, домовитися, з усіма укласти контракти. Я радію, що з кожним роком перелік заходів не коротшає, а довшає і що жоден з музеїв України таких масштабних заходів своїми силами не організовує. Але з усього маємо користь.
Бо результати ковальського фестивалю поповнюють експозицію музею родини Кричевських (цього року сім ковалів викували по одній лаві і одній арт-вивісці для музейних об’єктів). Там у нас скоро буде окрема експозиція кованих робіт. Хочемо створити ковальську арт-резиденцію, куди ковалі можуть приїздити і до місяця працювати, а їхні витвори залишатимуть нам. Цього року ми отримали високу оцінку нашої діяльності з бодіарту: найвідоміший у світі спеціалізований німецький сайт попросив надати матеріали з нашого фестивалю бодіпейнтингу для розміщення - з якогось далекого українського села.
Це означає, що ми робимо це професійно, якісно, цікаво. Вже кілька років ми залучаємо кращих спеціалістів з бодіарту в Україні, зокрема, Олександру Бублієнко з Києва, яка має свій салон.
- Торік від екскурсій, - продовжує Олесь Миколайович, - ми вдвічі збільшили надходження. Бо почали працювати з туристичними агенціями України і в Опішне поїхали охочі з усіх куточків країни. Ми організовуємо заходи, які не організовують інші; ми почали проводити виставки ще в недобудованих приміщеннях, чого не робили інші, заробляли гроші. Адже музею з державного бюджету виділяють кошти тільки на зарплату і комунальні, немає ресурсів на закупівлю експонатів. Тож ми поповнюємо фонди тим, що забезпечуємо, наприклад, художникам, які у нас працюють три тижні, пансіон (харчування, проживання, матеріали), а вони залишають музею свої роботи.
Цього року таких робіт десять, і кожна коштує, якщо купувати, 20-40 тисяч гривень. Є інший цікавий захід – Академія гончарства для новачків, яку ми проводимо щороку. З десяток молодих (і не дуже) ентузіастів три тижні з азів опановують гончарну справу. Вони платять музею 2800 грн. за надані послуги, за свій рахунок живуть, харчуються і їдуть щасливими.
Бо ми для них проводимо майстер-класи, возимо по музеях, організовуємо вечірні посиденьки з кураторами, коли говорять на різні теми, а це неповторна духовна атмосфера… А потім чимало з них започатковують свою справу, такий собі старт-ап.
Відвідувачі Опішного скаржаться на жахливий стан доріг у селищі. Тож цього року Укравтодор обіцяє відремонтувати 12 км вулиць до всіх об’єктів музею-заповідника.
Людмила Стельмах (Кучеренко)
<<Вернуться в раздел
Добавить комментарий
|
